Думки...

  Так хочеться побачити мої минулі життя, зрозуміти хто я була, і чому я це саме я зараз, а не інша. Так хочеться втекти туди від буденності, від роботів, людей що живуть на автоматі під гаслом "Менше знаєш - міцніше спиш". Таке враження що їх 90 %. Але тільки на перший погляд. 
  
  Люди приходять і йдуть з иого життя, залишаючи свій незабутній слід, як відбиток пальця, який і не зітреш, і ні з яким іншим не сплутаєш. Мені боляче, що вони йдуть. Але я щаслива що вони були.
   Дякую вам за це.

Неділя. Львів.

Так хочеться деколи не думати, просто порадіти ні з чого, розслабитись, просто про все забути. Дякую тим, хто був тоді зі мною, було насправді круто. Моє старе місто, бруковані вулички, запашна і дуже смачна кава, мистецтво, яким місто переповнене, просто треба вміти його бачити, його настрій, його затишок. Люблю безмежно.

для чого...

 Немало людей сьогодні задає собі питання "чому ми живемо?", "з якою метою прийшли на цю Землю?", але не знаходять відповіді. Думаю, головне завдання - набратись мудрості, примножити ту, яку ми набули в минулих життях. А це можливо лише тоді, коли ми зустрінемо Іншу нашу Частину. Їх може бути багато розкидано по світу, але коли ми її зустрінемо, обов'язково впізнаємо. Тому що це ми, як наше віддзеркалення. Важливо розуміти це і йти по своєму Шляху усвідомлено. Наша душа розділена на багато частинок, а не на дві...тому то і розривається серце, коли зустрічаємо ми одразу декількох людей, своїх Інших Частинок.