Шукати в цьому блозі

понеділок, 4 квітня 2011 р.

Сіре депресивне приміщення

Школа повільно перетворюється на роботу. Стає просто засобом досягнення цілі, от і все. Нічого особистого. Я вже дедалі більше звикаю до шкільної маски, як до шкільної форми. Це ніби правило етикету, ми не маємо права проявляти себе, показувати, хто ми є насправді в цій психлікарні. Тому що нас придушать, ооо так в них є багато засобів впливу. Вони падають як доміно від найвищого до найнижчого чину, і нікуди від цього не втекти.
Школа не вчить нас нічого, що знадобилося в подальшому житті. З тим же успіхом( а може і з більшим) ми могли б учитись вдома, нам би нав'язували менше прогнилих наскрізь принципів і правил, не згинали би під себе, як от зараз.
Вам здається, що дорослі більш вільні від цього лайна? Цитую:
"Якщо я не піду завтра на суботник і не приберу вулицю, вони не дадуть дозволу на підключення водопостачання. Я залишусь без води."
Або:
"Якщо я не приведу свій клас прибирати ліс, завуч випише мені догану."
Якщо ми не будемо опиратися зараз, в школі, то вже ніколи не будемо вільними. Будемо пішками, якими наші діди і батьки завжди будуть.

Немає коментарів:

Дописати коментар